З найпотаємніших куточків грішної душі Я вимітаю бруд – сміття мого сумління. Готую для Христа я душу ту, Аби у святості зустріти Воскресіння. У кожну шпарку серця зазирну, В найпотаємнішу клітину я погляну, Я приготую горницю свою, Христа Воскреслого у ній я привітаю. Усе єство вмивається з гріхів, У таїнствах шукає лиш спасіння. Очищення крізь покаяння ми приймім – Христос воскреслий всім несе прозріння. Душа готова стрінути Воскреслого Христа, Дверцята серця відчинивши зсередини. Любов Його до нас усіх – свята, Для Нього найцінніший скарб – душа людини. © Тетяна Гриндула, 09 квітня 2017 р. (00 год. 55 хв.)
ID: 728145 Рубрика: Поезія, Духовна поезія дата надходження: 10.04.2017 10:35:37 © дата внесення змiн: 10.04.2017 12:38:50 автор: Гриндула Тетяна
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie