Чи ви колись мріяли, думали ви
Про речі прості й зрозумілі.
Чому нам так милі далекі краї,
В яких ми ніколи не жили.
Чому коли ті ми дороги минаєм
Де сонце крізь хмари, де квіти крізь сніг.
І серце у грудях на мить завмирає
Від того, що так вже ми близько до них.
Чому ми так прагнемо знову і знов
Проїхатись тими стежками
Де кожна хатина і кожна цеглина
Знайома до болю нам з вами.
Тому що живуть в тих далеких краях,
Ті люди, яких ми чекаєм.
Які є навічно у наших серцях,
Яких ми безмежно кохаєм.
Чи знали тоді ви, далекі краї,
Коли ви нас навпіл ділили.
Відправили в різні куточки землі,
Не знавши, що ми одне ціле.