Його душа була чистіша кришталю
Була такою хрупкою,земною,
Мов чаша,сповнена трунком із болю і жалю,
І часто – ставала полем бою.
Немов країна,на території якої,
Герць мають могутніх дві держави
Копита землю рвуть, свистять набої
Горять міста, мости і переправи
А потім – вороги домовляться поміж собою
Заключать мир і будуть рахувати втрати
Лише країна,що стала полем бою,
Ще довго буде з попелу вставати
Одвічна боротьба добра і зла
Поміж словами – ненавиджу й люблю
Не раз випалювала його душу вщент! До тла!
Тому й була вона – чистіша кришталю…
