Муза. Напевно так не говорять про осіб чоловічої статі, але в ньому було щось особливе. Він був не схожий на інших і водночас такий як усі. В ньому відчувались сила і спокій. Такий жаданий для неї спокій. За це відчуття вона б змогла померти, а він би відродив її знову. Адже одного разу вона вже стояла на краю прірви і хотіла стрибнути вниз, а він її врятував та повернув до життя. Завдяки йому їй вдалось побачити цей світ по-новому,навколишнє не стало кращим, проте вона змогла змінити своє відношення до буденних реалій.
Він ніби переносив її в іншу країну, в інше місто. В невелике містечко із затишними вуличками, по яких вони змогли б досхочу гуляти і розмовляти про все. Про вранішнє сонце, про улюблену музику,поезію, про мрії, які неодмінно здійсняться. Поряд із ним відчувалась неймовірна легкість, її душа злітала до небес і зовсім не хотіла повертатись на землю. В його очах їй здавалось вона бачить усе і іскри радості й краплі смутку. Ці очі лякали її і водночас втішали та заспокоювали. Одного погляду було достатньо. Коли він дивився на неї, вона не потребувала слів і хотіла, щоб такі миті тривали вічно. Адже це були миті щастя, такого справжнього щастя від якого тіло і душа здається можуть розірватись на тисячі крихітних шматочків. І вона готова була розриватись так постійно. Адже це приносило не біль та страждання, а справжню радість та насолоду.
Їхня зустріч була такою випадковою, а тепер вона не може уявити свого життя без його такого звичного "Привіт!". Ніби і не жила по-справжньому до цього. Він навчив її дихати на повні груди, ніби вивів з лабіринту з якого вона довго не знаходила виходу і не сподівалась, що знайде.
Їй не відомо, як складеться їхня доля надалі. Можливо вони розійдуться кожен по своїй дорозі і більше не зустрінуться. Але вона точно знає, що ніколи його не забуде. Він завжди житиме в її серці і такий милий образ постійно зігріватиме її душу. І кожного дня вона буде дякувати Богу за цю зустріч. Зустріч,яка змінила життя!