У саду між пишних віт
Жив князенко Сливоїд.
Мабуть, вже й не варт казати,
Що любив він споживати.
Сливи! Довгі і короткі,
Соковиті і солодкі,
Жовті, сині брав з гіллини,
Їв зі смаком їх щоднини.
Ще й сушив помежи трав.
Висохли? В дупло кидав.
Як дерева були голі,
Витягав сушню поволі.
А як слив вже не було.
Ліз тоді він у дупло.
Спав собі там Сливоїд,
Поки знов не виріс плід.
В снах він бачив Джуді бджілку,
Пташку Куку, Гризю білку,
Ще й руду Муму - корову.
Грався в «Хованки» і «Лови»
З ними в сні, як наяву.
Верещав: «Ховайтесь! Йду!».
Він не знав зими, весни.
Сливи, ігри , довгі сни -
Ось такі його деньки.
А ви знали, хто сливки
Всі в садах густих пожер?
Ні? То знайте це тепер.
Дякую! Цікаво це й мені, псу жолудивому... А що вже казати - дітям! 
