Чому так гірко плачеш, наречена,
Ховаючи в фаті свою журбу?
Вже вирішила доля все за тебе -
Іти за нелюба на чужину.
Ступаєш кроки, слідом цвітом білим
Квітують сльози, загублені в траві.
І так невпевнено, немов злочинець
Іде на сповідь вперше у житті.
І з кожним кроком серце так німіє,
Думки розсіяні блукають в голові:
"Як далі жити? Як же мені жити
Із нелюбом в далекій стороні?"