Між лялькових палаців
І плюшевих іграшок
Пройшло дитинство.
Між важливих коронацій
І оксамитових подушок
Прийшло презирство.
До усіх абсолютно абсолютних монархів,
Всі ці правителі, принци і різні королі.
Серед цих владних зверхніх вибухів,
Зовсім вже не почути голосу Землі.
Між великих квіткових садів
І нецікавих книжок
Проходила юність.
Між широких пшеничних полів
І вузьких стежок
Приходила старість.
Позвикали до брехні і ненависті інших,
До байдужості і холоду з боку молодших,
До влади над праведниками грішних,
До гіркого присмаку в словах найсолодших.
Між пилюки великих міст
І бензинових вулиць
Померло молоде покоління.
А ті, хто ще мав розум і хист –
Кожний, як прибулець,
Їх силами формувалась доба новітня.
Люди підходили один до одного,
Слухали сусідні серцебиття.
І поки в тобі не було ще смерті жодної,
Підійди і ти, пробуди хоч якісь почуття.
