Має Рік чотири дочки,
Дуже різні ці сестрички,
Кожній - свої заморочки,
Мають дуже різні звички.
Так, Зима не дуже щедра
На любов, тепло і ласку,
Біля неї все завмерло,
Лиш морозну творить казку.
Вимальовує сніжинки,
Стелить ковдри на дороги,
Повдягала всі ялинки,
В Попелюшки жде підмоги.
Це – Весна така трудяжка,
День і ніч нема спочинку,
Спину гне ця бідолажка,
Відпочила б хоч хвилинку.
У лугах, в лісах, полях -
Мов у колесі та білка,
Руки всі у мозолях,
Вже й забула де мобілка.
В Літа – більше вже часу,
Приміряє сукні нові,
Демонструє всім красу
І картини кольорові.
Ця хоч має вихідні,
На гостину ходить часто,
То прогулянки грибні,
То плете вінки квітчасті.
Золота красуня Осінь
Пожинає всі плоди,
Із волошок – неба просинь,
Впала щедрість на сади.
Має щастя ця красуня,
Хоч не сіяла, не жала,
За любимицю в татуня,
Все готове позбирала.
Гарний вiрш, Людмило. Дуже гарно, яскраво ви описали кожну пору року. Ще й надiлили сучасними реквiзитами - мобiлкою, ну, правильно, час же не стоiть на мiсцi. То як у iталiйського композитора Антонiо Вiвальдi е музичний цикл з чотирьох частин, а кожна частина про кожну пору року. В мене хоч таланту музиканата немае, але слухати музику дуже люблю, i iнструментальну зокрема. Ну, а це у вас вийшла така лiтературна вiдповiдь Антонiо Вiвальдi.
Тiльки от у вас у 12 рядку словосполучення "З Попелюшки" якось не зовсiм яскраво звучить, може вам його замiнити на "Вiд Попелюшки".