У безвісті днів і темряві ночі,
Між тисячі зір і проміння ясного
Я маю можливість побачити очі:
Палкі і бездонні - коханого свого.
Відчути його серед тисячі інших,
Не дотиком рук. А відчує душа.
До нього не знала я й слів навіть ліпших,
Ніж ті, де звучить приставка «моя».
В обіймах його забувати про час,
Віддавшись до крихти своїм почуттям.
Нехай не осудить ніхто більше нас,
Як добре разом - відомо лиш нам.
