А нехай я без стуку і в душу:
"Кави хочеш?" - у серця спитаю.
Тут над прірвою ось, завмираю, -
Розіб"ється ж...утримати мушу.
Я без стуку відкрию кватирку
У малесеньку щілинку снами.
Там не хліб, - гарбузи з бур"янами;
Лихо виллється салом за шкірку.
Не злякаюся, хмариться бачу,
Злість чиясь розлетілась поволі,
Перетнути стежину у долі.
Поглумилася, та не заплачу.
Я без стуку... зірки - підвіконням,
Розмалюю блискітками темінь.
То викрешує полум"я кремінь,
Залишаючи шрами в долонях.
Засипаючи відчаю муки,
Наливаючи каву в горнятко,
У любові надії зернятко
Проростає...цілуй мої руки.
16.10.16.
