Хлопчик з активною громадянською позицією
нанизаний на кіл признання в соціумі
екзистенційною дірою в грудях,
кричи на сцені чужими словами
омийся у відходах ідеалів
будь таким, як хочеш ти,
вірніш,
таким, як хочуть вони.
ковтай їх сперму із посмішкою,
лиш так вони будуть раді бачити тебе.
вони люблять тебе
за патріотичні вірші
вони люблять тебе
за неповторний стиль
вони люблять тебе
за те, як ти називаєш себе мудаком
вони любитимуть тебе доти
доки ти тікатимеш від своєї сутності усе глибше в ліс.
ми ненавидимо тебе,
хлопчик з активною громадянською позицією,
за те, що ти брешеш собі перед дзеркалом
за твою награну самовпевненість,
за твій страх,
за те, як гидотно пнешся зі скелету
ми ненавидимо тебе.
ми бачили, як ти згризаєш свої нерви
наче нігті на ногах
мочишся в постіль
аби лиш тобі аплодували
аби лиш тебе любили
усі
любили
більше любові
більше посмішок
голосніше
голосніше аплодисменти
бурхливіше
вони мають бути вранішньою морською хвилею,
після нічного перепою
й піском на язиці;
голосним, наче удар мізинцем
об кут стола
із гвіздком під нігтем.
хлопчик із активною громадянською позицією,
тобі ніколи не вистачить гучності тих аплодисментів.
твої вуха закладені.
бо ти тонеш в середовищі людей, що ногами прив'язані до бетоноблоків
й закисають
захлинаються соленою водою в океані
імені "нормальної людини".
я плюю тобі в обличчя,
хлопчик з активною громадянською позицією.
Чудові роздуми, поете! 
