Наче вітер в гаю, я згубилась в тобі,
Розчинилась, мов піна у морі.
Та втрачаю тебе, я сама по собі.
Лише тінь, й та заперта в неволі.
Ти мене напоїв своїм світом земним,
Я до нього вже й небо хилила…
Та прокляття із вічності жило лиш одним -
Зруйнувати все те, що ліпила.
Ще живу лише в снах, в тих де разом лиш ми,
Бо й сама вже собі не належу.
Десь у прірві на дні моє серце скимить,
З безнадійних надій тче мережу.
Розчинилась, згубилась - мене вже нема,
Та чи можна без тебе – живою?
Твій непрощений гріх, твоя згуба німа –
Я покарана бути чужою.
Відчутна краса почуттів у Вашій поезії... загублених, правда, але ж у тому й сенс мистецтва поетичного, щоб всі відтінки чуттів наших змальовувати красиво
Олено, цю пiсню, яку я вам навiв, Наталя Гулькiна спiвала на початку 90-х, тодi я ще був дитиною. Ну, десь рокiв 12 було, це ж ще не молодiсть. Але, якщо пiснi якiснi, то коли вони були написанi - це не мае значення. На якiснi пiснi час нiяк не впливае.
Гарний вiрш, Олено. Дiйсно, взаемовiдносини мiж людьми - це дуже складна штука, життя легким не бувае. Точно ви вiдзначили, що розставання бувае дуже болiсним, довго не може забутись. То згадуеться пiсня Наталi Гулькiноi, яка колись у гуртi "Мiраж" спiвала, а зараз сольно спiвае, ну, якщо мовою оригiналу:
Время утрат, желтых разлук сезон
Но спящий сад видит все тот же сон
Ночь танцевала, как Марсель Марсо
Ты мне сказал, что наша жизнь - сон
Не повернуть нам время вспять опять
Что же теперь мне от судьбы ждать.
Тiльки от слово "непрощений" набагато правильнiше писати з однiею "н", це якщо росiйською "непрощенный", тодi з двома.
Олена Жежук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за обгрунтований коментар, пане Дмитре. Пісню не знаю, але приємно, що вірші нагадують вам пісні вашої молодості.
Щодо слів "непрощенний" і "непрощений" вони (2) є в словнику укр. мови.