Приснився чудернацький сон
За цілу тиху днину,
А може був то і не сон,
Про ту лиху годину?
Я бачила тоді солдат,
Що гинули без впину.
Не знали ми вже кількість втрат
Батьків,братів,дитину.
І як отру́єнна змія
Повзла погана звістка
І бачила це добре я
Торчма зігнивша кістка...
І біль солдат,біль матерів
Тоді відчула добре.
Хтось десь у полум'ї згорів
І звістка ця як кобра.
Лилась тоді багряна кров,
Всі луки оросила
Та виростала знов і знов
Патріотична сила.
Ніхто й повірити не міг
Могло,що таке статись
Одним ударом,як так міг
Брат вже на брата заповзятись??
Нічна вже тиша,постріл,грім
І знову все по колу.
Невже не хочеться всім їм
Вернутися додому??
Не кожен вірить,сни є сни
Але ж загинули вони.
І кров багряна -- це не сон
За Україну-Неньку й мати
Ми мусим знову повставати
Й "Небесну сотню" пам'ятати.
