Зброя гнеться під тиском рук,
Шаленого танцю хлопців без дівчат.
Захоплено й вишукано ведуть свою партію
Без жодних слів та непотрібних рухів.
Летить невідоме, вдаряється в Нього
І падає Він, омиваючись чимось
Червоним і липким, солоним на смак.
І ніхто не заплаче, не зніме шолома,
Ні тіла Його не омиє, навіть очей не закриє.
Все потім, не зараз. Ведуть швидкий танець
Замурзані хлопці, але без дівчат...
То ляжуть на землю, то яму копають,
І дивно: сідають у неї самі
Та щось довго з-під лоба там виглядають,
Чи ціляться чимось, на зброю схожим...
Цілують чиїсь фотографії й знову
Ховають за пазуху, щоб не пошкодить.
Брудними руками беруться за хрестик,
Шепочуть молитву, щоб встигнути вбити
Брата свого, не пасти самому
Від того, що швидко повітрям летить.
Співають дерева, співає земля,
Приймаючи більше і більше облич,
Яких вже ніколи ніхто не побачить;
Впитує кров ненаситно у себе,
Та мало все їй, скільки не лий.
Граються хлопці дивними іграми,
дивними іграшками недитячими,
Вбивчими, й чимось червоним политими,
Нема коли з рук їх випустити,
Ніколи стати і в небо поглянути
На лагідне сонце, яке дарує життя.
Гарний верлібрик! Має глибокий смисл! 
