3асніжені дороги мокрим снігом,
І втоптана стежина та до хати,
В цю мить вже зупинилась та година,
Коли додому повертаються солдати.
Вони ідуть не грітись в теплій хаті,
І не для того навіть щоб поїсти,
Вони ідуть поцілувати свою мати,
І притулитися до неї , і присісти.
Минає цілий тиждень,коли вдома,
Та мусить повертатись він до Сходу,
Бо кличе брат, кличе тривога,
Він вірний син свого народу.
Не плач,кохана! Матінко, не плач!
Цей час пройде немов страшна хвилина,
Я дав присягу,я -солдат,
Це мій обов'язок оберігати Україну!
Настала мить,пора іти,
Ти не сумуй, не плач і не журися,
Ти біля образу тихенько посиди,
І Богу щиро ти за нас всіх помолися!
Та він пішов по снігу в далечінь,
Сліди ішли від рідної хатини,
Прийде весна,а може й літо,
І вернеться до свої він родини!!!
ID:
640400
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 01.02.2016 16:55:33
© дата внесення змiн: 01.02.2016 16:55:33
автор: Diano4ka
Вкажіть причину вашої скарги
|
