|
А знаєте, як це - мовчати криком,
ніжно гарчати чортовим риком?
Дивлячись в очі,
Ховаючи гроші,
Люди будьте ще трошки хороші...
Неможливо вже говорити,
Хочеться стерти,здати,закрити,
перевернутись,вміти проснутись,
терпко до вух твоїх доторкнутись.
Забуваючи все, все ,що мала раніше,
січень нам голови зверху свище,
січню байдуже ,що ми вже не діти,
січню до бані, що ми вже одіті.
Знаючи час - послизнулась, упала,
Боляче стало?
Та ні, бо зірвала, квітку-смерічку,
Боже ,у січні!
Ми з тобою ,ти чуєш,ми - вічні.
ID:
636253
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 16.01.2016 15:27:14
© дата внесення змiн: 16.01.2016 15:27:14
автор: Маргорита
Вкажіть причину вашої скарги
|
