Намалюю портрет Розлуки:
У вінку із квіток жовтавих,
Замість серця – похмурий камінь
Й прозоро-тонкими руками
Розплітає русяву пам`ять.
Намалюю портрет Тривоги:
У вбранні кострубато-грубім
Невмолимо стискає груди –
Нема сил розтулити губи,
Здається, ніколи й не буде –
Щоб волати про допомогу.
Намалюю портрет Надії:
Стан тонкий, лебедині крила,
У очах – теплота незрадлива
Й серпанок блискучо-тремтливий
Обтікає душу зболілу.
Ілюстрація: Анна Олійник