Мій любий солдате, тобі я пишу,
Про все що в нас діється в мирній
країні.
Щасливо ми всі завдяки тобі
живемо,
Завдки тобі, ми ще можемо мріять.
Ми з школи пішли не під звуки
гармати,
Ми Гімн України не боялись
включити.
Плакали всі - і донька, і мати,
Завдки тобі, ми ще можемо жити.
По вулицях ходимо ми без страху,
І голод нас також тут не займає.
Ми дяку приносим тобі ось таку,
Завдяки тобі, ми ще співаєм.
Ми мову свою солов'їну вчимо,
Шевченка ми любимо і Українку.
Ти знаєш, солдате, не вседно.
Ми віримо, ти переможеш! Нам
гірко
Від того що сітку плетем,
Щоб сховок зробили собі ви від
кулі.
Від того, що їжу ми з дому несем,
Щоб з голоду в вас не з'явилися
гулі.
Не думай, солдате, не шкода
цього,
Нам на серці погано і сумно від
того,
Що ми всі щасливо ось тут живемо,
А ти, мій хороший, так далеко від
дому.
Ми молимо в Бога, солдате
рідненький,
Щоб ти повернувся додому живим.
Щоб більше не кинув батька і
неньку,
Щоб з собою додому приніс усім
мир
