Вже день не день,і ніч,не ніч,
Перемішались будні й свята,
Бо гинуть люди,ось у чому річ,
Й страшенно десь,ридає кожна мати,
Немає навіть вістки чи живий,
А може десь поранений,в окопі,
Він був,ще зовсім молодий,
І материнське серце вибухає у окропі,
Молила Бога,вірила,чекала,
І все-таки живий,вона надію мала,
Бо матері молитва-це святе,
Вже й страх пройшов,гадала,що помре…
ID:
616378
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 27.10.2015 08:16:42
© дата внесення змiн: 27.10.2015 08:16:42
автор: Крістя
Вкажіть причину вашої скарги
|
