tth Чернігівщина… смт. Дігтярі… Груша,
під якою покоїться пуповина Олекси,
давно струхла. Натомість тут – кропива,
чортополох… Ото робота на косаря чекає!
“ Раззудись, плечо! Размахнись, рука! ”
Але коса, що під стріхою старої повітки,
тупа, давно не клепана… Що робити?..
Добрі тому коса косит,
Што му мила їсти носит.
Не шкодит му горбок, яма,
Хоц і коса неклепа́на.
(З лемківської пісні)Перш ніж на Ко́су... замахнутись,
На палець пробуй – як вона:
Чи під рукою може гнутись,
Чи задзвенить, немов струна!
Коса не клепана – то скнара:
Сил купу забере… й не дасть
Відчути силу свою, власть…
Й ходитимеш немов примара
Весь день… В кістках гірка судома,
А в м’язах - суща ло-мо-тня…
Немов всі дома і не дома –
Ні ночі милої, ні дня!
Та при нагоді є… Мантачка –
Такий собі від бід… брусок...
То для Коси – міцна “заначка”:
Відточить п’ятку і носок!
Хто ту Мантачку в себе має,
Любу Косу відточить враз,
А хто не має, той… клепає…*
Чи то собі, чи – на показ?..
27.08.2015
_______
*Не бита жінка – як коса не клепана. (Присл.)
І не тільки... (Прим. автора).
Це я і ось що хочу сказати-Ви Олеко справжній українець і чудова людина.І так різнобічно і по справжньому пишете,що я вам заздрю(по доброму).Я виросла в селі і всю цю картину просто таки побачила,бо все це мені рідне і знайоме.Колись в дитинстві тато вставав раненько,щоб з росою і косив(великий був у нас тоді берег),коса у нього співала.Гарний віршик.Вдячна як завжди.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А Мантачку для чого ми носимо, друже? Не для мебелі ж! 
Ти мене зрозумів... 
Метафоричність вражає 
