Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу стокільканадцять руж...
Й відкрию ще в тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, назавжди́... поспієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.
29.06. 2015
У моєму розумінні, пане Олексо, пісня - це і слова і музика. Слова - це її серце, а музика, це, мабуть, душа. Гармонійне поєднання цього усього і є зворушливою піснею
Ох, найперше хочеться, дійсно, віддати, магнетизмом віє від рядків... І справді, в строфах закладено, віддаш, то отримаєш, бо примножиш.Всі потаємні бажання жінки викрили, наче мольфар: і засвічусь, а не згорю, і прокинутись у казковому сні, і гранітну пристань побудувати, і пристрасть пізнати...Просто купаюсь у рядках!Браво!Я уже серед фанаток
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Окей! То хто розуміється і справах любовних... І не скнари... А таких не так уже й багато! Так що вітаю, Марічко!