Свіжак надривається. Пре на рожен
Азовського моря корито.
Кавун на кавун – трюм наповнений вщент,
Кавунням вся пристань покрита.
Не сором не пити первак в передрань,
Зівати в нудьзі в караулі,
Три дні і три ночі пливти у бовтань,
І ми паруси розгорнули…
В густий бородач ударяє бурун,
Щезає, на бризки роздертий.
Дзвінкий вибираю, як бубон, кавун,
Вирізую ножиком серце.
А сонце пустинне сідає в розсіл,
І місяць зіпхнутий на хвилях місцями.
Свіжак задуває!
Навідліг!
Не стій!
Дубок, воруши парусами!
На морі баранчиків більше і більш,
І треться кавун, і у трюмі, як ніч…
В два пальці, по-боцманські, вітер свистить,
І хмар густота надприродна,
І смикає руль, і обшивка тріщить,
І забрані в рифи полотна.
Крізь хвилі – навиліт!
Крізь дощ – навмання!
Нас гонить в свистячому милі,
Напомацки в нишпорках з дня…
І ридма, й не влад
Хриплять полотнинами крила.
Вертячки пізнали всю дику красу.
І море тупоче, як ринок,
Коса перед нами,
Жене на косу
Нас, певно, остання путина!
Козлами кудлатими море до пліч,
І треться кавун, і у трюмі, як ніч…
Я пісні останньої ще не співав,
А смертну відчув прохолоду…
Бродягою жив, і у карти я грав,
І море несе нагороду, –
Веселим життя вже навіки забудь –
У кузові теча, відірваний руль!..
Сонце пустинне над морем встає
Повітрям зігріти б суденце;
Не видно дубка, і на хвилях пливе
Кавун з намальованим серцем…
В густий бородач ударяє бурун,
Де скумбрії грається зграя,
Низовий на брижах гойдає кавун –
До берега він допливає…
Кінець своїм бідам ось тут він й знайде,
Кінець хитавиці… Кортячка –
Кавун з намальованим серцем бере
Так мною любима козачка…
Ніхто їй не скаже, напевно, про те,
Що в руки вона взяла серце моє!..
З Е. Багрицького переклад зроблено 22.06.2015 р. Автор перекладу - Михайло Нізовцов
Багрицкий Эдуард
АРБУЗ
Свежак надрывается. Прет на рожон
Азовского моря корыто.
Арбуз на арбузе - и трюм нагружен,
Арбузами пристань покрыта.
Не пить первача в дорассветную стыдь,
На скучном зевать карауле,
Три дня и три ночи придется проплыть -
И мы паруса развернули...
В густой бородач ударяет бурун,
Чтоб брызгами вдрызг разлететься;
Я выберу звонкий, как бубен, кавун -
И ножиком вырежу сердце...
Пустынное солнце садится в рассол,
И выпихнут месяц волнами...
Свежак задувает!
Наотмашь!
Пошел!
Дубок, шевели парусами!
Густыми барашками море полно,
И трутся арбузы, и в трюме темно...
В два пальца, по-боцмански, ветер свистит,
И тучи сколочены плотно.
И ерзает руль, и обшивка трещит,
И забраны в рифы полотна.
Сквозь волны - навылет!
Сквозь дождь - наугад!
В свистящем гонимые мыле,
Мы рыщем на ощупь...
Навзрыд и не в лад
Храпят полотняные крылья.
Мы втянуты в дикую карусель.
И море топочет как рынок,
На мель нас кидает,
Нас гонит на мель
Последняя наша путина!
Козлами кудлатыми море полно,
И трутся арбузы, и в трюме темно...
Я песни последней еще не сложил,
А смертную чую прохладу...
Я в карты играл, я бродягою жил,
И море приносит награду,-
Мне жизни веселой теперь не сберечь -
И руль оторвало, и в кузове течь!..
Пустынное солнце над морем встает,
Чтоб воздуху таять и греться;
Не видно дубка, и по волнам плывет
Кавун с нарисованным сердцем...
В густой бородач ударяет бурун,
Скумбрийная стая играет,
Низовый на зыби качает кавун -
И к берегу он подплывает...
Конец путешествию здесь он найдет,
Окончены ветер и качка,-
Кавун с нарисованным сердцем берет
Любимая мною казачка...
И некому здесь надоумить ее,
Что в руки взяла она сердце мое!..
1924г.
ID:
590111
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 27.06.2015 06:53:35
© дата внесення змiн: 27.06.2015 06:53:35
автор: Михайло Нізовцов
Вкажіть причину вашої скарги
|
