В цій квартирці, де поселилось троє,
Було замало простору,
І забагато ідей.
Кожен хотів розпочати сво́є,
Досягнути кар'єрного росту,
Але забував про буденність речей.
Один був юристом,
Знав конституцію на-зубок.
Прокидався посеред ночі,
Читав вголос закон.
Рідко доповзав до ліжка,
Засинав за робочим столом.
Підйом о 6-й.
Прохолодний душ.
Чашка кави.
Сухий бутерброд.
10 хвилин на сорочку,
3 - на краватку.
І гайда захищати народ.
Другий був фізик,
Завжди на своєму ФМ.
Світ бачив крізь формули,
Тоді забував про все.
Коли говорив про простір,
Ніколи не знав куди його занесе.
Спав рідко,
Багато курив.
Не завжди табак,
Часом і психотроп.
Думав про Всесвіт.
Його складові.
Подовгу сидів в кімнаті,
Відкривав закони нові.
Третьою була жінка.
Зіткана із небес.
Носила золотий перстень,
Заколювала волосся назад.
Любила говорити про вічність речей,
І про безмежну кількість світових зрад.
Думала вдень,
Творила вночі.
Пила каву з молоком,
Щодня їла шоколад.
В ній було щось містичне,
І водночас просте.
З нею хотілось бути,
І ніколи не повертатись назад.
Фізик любив жінку.
Жінка його.
Кого любив юрист?
О, в нього була специфічна любов.
Звали її Справедливість -
Жінка з вагами і срібним мечом.
Так вони і жили:
Один захищав.
Другий думав.
Третя творила.
Незвичайна квартирка,
З присмаком дива.
