Прощавайте.
Прощавайте...
ПРОЩАВАЙТЕ!
Все почалось стусаном і ударом,
І з кулака в обличчя.
Озоновий шар атмосферу хмари
Пустив у ХХ сторіччя.
Але зараз не ті часи -
Суцільні гоніння рас,
Великі надії краси
Й - отупіння мас.
Чому саме в цьому світі?
Хто я тут і навіщо?..
Інформація створює сіті,
Мозок випалює вірші.
Іноді важко бути Людиною,
Тримати темп і баланс...
Будучи дорослою Дитиною
Дарувати Планеті шанс.
Правило "око за око" -
Це не для мене гонка!
Осліпнуть усі нівроку,
Прозріє тонка оболонка
Ж.
И.
Т.
Т.
Я.
Не фальшивого.
І невдаванаго,а..
Справжнього.
Некрасивого.
І НЕ Вигаданого!
Далеко позаду не видно межі:
Таке може трапитись з кожним.
Ще не час будувати вежі -
Пора зрозуміти,що можна.
Можна любити Свободу,
Можна кохати Сонце,
Або..
Бути Самотнього Роду
Й загинути Незнайомцем.
Та поки я виграю перегони,
Фінішу зовсім не видно.
Чую інших людей прокльони -
Ці крики огидні.
Людська Раса,хоче пити,
Мов Пташка..
ХІБА ЦЕ ВАЖКО ЗРОЗУМІТИ?!
ХІБА ЦЕ ВАЖКО ЗРОЗУМІТИ?
Хіба
важко?..
