Висить москалик на гілляці,
Липневе сонечко пече,
Щей триколор у голій сраці,
По нім гівно в траву тече...
Він вже не хоче панувати,
Життя його минула мить-
Йому більш в душу нам не срати-
І навіть майже не смердить.
Висить москалик. Брат гієни,
Не стогне вже під ним земля!
Ми підлікуем людству гени-
І разом вдобримо поля!
11.05.14.
