De die in diem*
Живеш та шукаєш.
Та все кінець має,
А море нуртує.
А сонце сідає…
De die in diem
Лиш сонце святиться
Незгадане всує.
У кожного бога
Свої забобони
У всіх забобонів
Є першопричина
А море нуртує
А ти бачив море?
Ти виріс в пустелі
Й прожив до загину.
А море солоне,
А море холодне,
А море змиває
Все немічне й кволе
Та часом пустеля
біліє у повню
Мов піна на хвилях.
І це твоє море.
*Із дня у день [deı͵di:eıınʹdi:em> (лат.)
