* * *
Зведи на мене очі -
Вилий гнів...
Цей світ, неначе дзеркало криве,
Пустошить теплі ночі,
Душить спів -
Я не живу, а лиш ганьблю себе.
В холодних стінах смерті -
Бич орбіт,
Згасають передчасно ліхтарі,
А імена, затерті пилом літ,
Помітні лиш під променем зорі.
"Я не живу, а лиш ганьблю себе..." колючі слова, що злетіли з чиїхось вуст Звісно, іноді можна послухати чужу думку. Але ніхто крім нас самих не проживе наше життя
Олаф Халді відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І справді, воно так...
Спасибі Вам велике за відгук))
Цей світ, неначе дзеркало криве,
Ще й кожен думає,що буцімто живе...
Насправді лиш існує...а життя?
Якщо нема в минуле вороття,
Зап"ястя пам"яті закуй в окови...
Так то було життя? Ну,значить...знову...
Олаф Халді відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гідно витерплю цю екзекуцію,
Як колись серцем перетерпів
Всеохоплюючу еволюцію -
Еволюцію почуттів...
цікаві думки, гарно викладені. трохи самобичувально, але щось у цім є...
Олаф Халді відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Насправді це не результат самоосмисленя...це уривки фраз, які повторювались тою, кому пропонується "вгамувати свій запал" виливши все, до остатку...Дякую за ваш відгук...