Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца
І.
Не плачте, мамо, я іще живий,
Молитву чую Вашу – кожне слово.
Несу я свій обов‘язок святий:
Бороню край і нашу рідну мову.
Лелека, як вертає до весни,
Повернуся живим я і здоровим.
А поки зігрівають мене сни,
Там горнусь у обійми Ваші, мамо.
Приспів:
Ворожі танки й постріли гармат
І посвист куль – свинцю холодний вітер.
Думки мене відносять в рідний сад,
Де мати і кохана й діти-квіти.
Не стану озиратися назад,
Вперед ітиму аж до перемоги.
А простір неба розриває ГРАД.
Думками, рідні, я із вами вдома.
ІІ.
Прости, кохана, діточки, простіть,
Та зараз я не можу бути поряд.
Для мене, наче вічність кожна мить:
Війни перед собою бачу погляд…
Важке і чорне дихання війни –
З вогню крізь дим щоранку сонце сходить.
Щоночі зігрівають мене сни,
В яких цілунки ваші і долоні.
Приспів:
Ворожі танки й постріли гармат
І посвист куль – свинцю холодний вітер.
Думки мене відносять в рідний сад,
Де мати і кохана й діти-квіти.
Не стану озиратися назад,
Вперед ітиму аж до перемоги.
А простір неба розриває ГРАД.
Думками, рідні, я із вами вдома.
