Коли ти свавільно вчинив свою втечу
Розбивши мене на уламки дощем
Я довго вживалась у цю порожнечу
І тихо свій біль прикривала плащем
Мов лезо ножа я ковтала весь осад
Що тихо осів на душевній струні
На шматки розлетівся не посуд
Життя, що опісля лишилось мені
Коли без вагань ти покинув кордони
На здачу мені залишивши дощі
Я довго боролось не знаючи втоми
Ховаючи біль у подертім плащі
5.01.2015