Сиджу на замковій горі
І п'ю нектар старого міста.
Купаюсь в спогадів золі,
Де у спокуті совість чиста.
Перед очима час пливе –
Століття змінюють століття…
Я проживаю кожну мить
Хоч в голові пурга новітня.
Каміння шепче про війну.
Про щастя дуб старий співає.
Я з ними крізь віки пройду!
Прожите містом цим пізнаю.
Сиджу на замковій горі…
І не важливо що за місто!
Хоч кажуть істина в вині,
Мені – в історії проблисне.
