погодувавши солодом білицю
щоб довше залишалася жива
дістану з пачки сушені слова
і розповім подвійну небилицю
колись давно напевне що не ми
ходили світом колами по двоє
від цього дні крутилися в сувої
й за власний хвіст хапалися соми
і на гілках круглилися плоди
предмет бажання кожного сновиди
й такі декоративні краєвиди...
такі що у спокусу не введи
(ходи вели в сади де повно пав
і павичів у писі марнославній)
достиглі сни зібрали та останній
дванадцятий опівночі пропав
тому тепер натерши сріблом очі
ми часом не спимо посеред ночі
