Не плачу - більше не болить.
Гуляє дощ в моїй тривозі.
І місця не знайду собі,
В моїй гулкій пересторозі.
Розметані сумні думки,
По білу світу розлетілись.
Між занімілих почуттів,
Зимовим снігом тихо вкрились.
Такі не заспані роки,
Такі не випиті страждання.
Тремтять долоні, ледь живі,
На серці тале сподівання.
Надію випущу із рук,
Душа моя навік зім’ята.
Серед сухого споришу,
Очима рідними розп’ята.
