NNnnВ эту ночь я буду лампадой
В нежных твоих руках…
Не разбей, не дыши, не падай
На каменных ступенях…
…Я буду пылать иконней –
Не ты ли меня зажег?
М. Волошин
Не тлій ти мені лампадно –
Іконно у серці палай!
Не я там, на сходах падав,
А ти там зі мною пила
Нектар запізнілих весен,
Отруту сумуючих зим...
О, як без сталевих весел
Пливти за маршрутом твоїм?
І як осягнути мозком
Нестримність твоїх орбіт,
Як зрозуміти – бозна –
Бурхливість твоїх планід,
Де люто ревуть буревії,
Й вирує стобальний шторм,
Тремтять діамантами вії
Від твоїх неосяжних норм!
І враз замовка моє серце
Від здобутків любові й втрат.
...Надривно виспівує скерцо
Під скрипіння до раю врат!
Хай горить у серці.
