Її безумство тебе чарувало,
вогонь в очах манив в пітьму.
Вона ж тебе ні трішки не кохала.
Та кликала з собою у юрбу.
У серці твоїм не було містини
Для дівчини, що грала цюю роль
В її вустах, незайманой дитини
Відбилась участь нещасливих доль.
Ти відчував, як плаче її постать,
та бачив як сміється ніжний стан,
Вона тобі брехала завжди вдоста,
А ти все вірив, в тихий цей обман.
Боліло в грудях, дихати не змога,
Кричала в собі, що би ти не чув,
Її терниста, зрошена дорога,
Ти подих терпкий так і не відчув.
Знайди ж у собі сили, любий друже,
Візьми її за руку, чи віддай,
Тому, хто цьому серцю допоможе.
А в тиші ночі милу не жадай.
Ти будь сміливим, сильним та рішучим,
Знайди в собі ти змогу це зробить,
Нехай життя її буде квітучим,
І більше юне серце не болить.
