Ромашки у волоссі і посмішка в очах,
Такою ти назавжди залишися в думках.
Медові твої губи, веснянки на щоках
Забути неможливо, а я лиш цьому рад.
І знову у неволі, і знову у тюрмі,
Коли згадав я очі, каштанові твої.
Ну як вони горіли, ну як вони цвіли,
Немов ранкове сонце виходило з імли.
А вітер розвіває ті кучері смішні,
Через які, можливо ,сподобалась мені.
Твій голос, ніби пісня - милуються усі,
Зі мною трохи інша – мабуть, у всій красі.
Так прикро визнавати - безсмертного нема,
І та любов, що вічна, трагічною була.
Я не приймаю правди, тому і прокричу:
Ловлю щасливі миті - без тебе проживу!
Ти в світі не єдина, ти в світі не одна,
Але моєму серцю милішої нема.
Давно ти не зі мною, але у серці рай,
Тебе я не забуду і ти не забувай.
Ти в світі не єдина, ти в світі не одна,
Але моєму серцю милішої нема. В нашому житті ,- лише хтось один назавжди залишається наймилішим серцю ...І це Прекрасно !
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
коли людина любить вірно до останнього свого подиху, не зважаючи ні на що (чи вона разом чи ні) , це мабуть єдине, що відрізняє людину від тварини.
Прекрасний вірш і чудова музика.
Вже кохання пройшло? Ти його відпусти.
Бо так долею певно призначено.
Озирнись навкруги і образи прости,
Не жалкуй за минулим, що втрачено.
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за таку чудову поетичну відповідь ... цілком погоджуюсь з Вашою думку, щодо відійшовшого в минуле кохання
Прекрасний вірш і чудова музика. 
