Дві душі долю не обирали,
Та легких доріг не шукали.
Час каміння збирать? То збирали…
Час каміння збирать?То збирали…
Дві душі: твоя і моя.
Коли відчай і сум огортали,
Вони силу у вірі черпали,
Перешкоди та сумнів долали
Дві душі: твоя і моя.
І недаремно, через стільки літ.
Знайшли, нарешті, папороті цвіт…
Під небом зоряним вогнями знов і знов
Палає квіткою любов.
Дві душі у житті заблукали,
Довго одна одну шукали.
Цілу мить, цілу вічність чекали,
Цілу мить, цілу вічність чекали
Дві душі: твоя і моя.
Розбиваючись, знову вставали,
Бо надію у серці плекали,
На кохання приречені, знали,
Дві душі: твоя і моя.
І недаремно, через стільки літ.
Знайшли, нарешті, папороті цвіт…
Під небом зоряним вогнями знов і знов
Палає квіткою любов.
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,що не забуваєте.Мені важко щось викласти, бо тут такі корифеї. А в мене специфічні роботи.Виявилось, що я лірик з ухилом до року(поп-рок, бард-рок) т. п.Вам,певно нецікаво.Мені зауважують,що треба простіше писати... Куди вже простіше?