Війна іде, загін розбито,
Солдат, поранений в плече, блукає.
Бій програно, шлях ворогу відкрито,
Але чомусь ніхто не нападає.
Содлат ішов: ліси, степи, дороги...
Навколо ні душі, союзників немає.
І лише дзвін води лунає.
Ріка стрімка, не оминуть пороги.
Погляд закляк, ворог на горизонті.
Типова ситуація на фронті.
Приклад в плече, цілі на сім годин,
Серця удар, постріл, мінус один.
Нерівні сили, та солдат стійкий.
І лише через перестрілки час
Несе його потік води стрімкий,
Тікає за життя своє лиш раз.
Інший воїн з води його дістав.
Одразу він солдату другом став.
І до кінця війни вони разом ходили.
Разом вони програли, їх разом і убили.
Мораль вірша у тому полягає,
Що не завжди добро перемагає...
Несправедливий світ, жорстокий і тяжкий,
Та радий я, що маю хоч такий.
