Розтанув календар днів літніх золотом зігрітих,
Остання крапля рос ранкових впала на траву.
Так легко тихо вже приходить осінь і тікає літо,
І знову пише цю історію свою заплакану й сумну.
Буде кохати знов свої багряно-замальовані дерева,
Зривати вітер з полохливих запорошених алей.
Дощами заливати всіх кому це треба і кому не треба,
І цілувати ніжним подихом серед застуджених ночей.
