Я знала, не повинна...
І це моя провинна.Не повинна тебе кохати,
Бо ти вітер так само як я:
Ти не будеш любов плекати -
Проте стала УЖЕ твоя…Через це я боюся...
Але зовні сміюся…Я боюсь – полетиш від мене,
у світи та далекі зорі…
Мо минеться твоє натхнення?
Ну, а серце? А серце стогне…Я сьогодні зізнаюся:
Закохалася, захлинаюся!Я шукала тебе роками,
Серед тисяч мені зустрічних.
Я не спала колись ночами..
Я тебе прочекала «вічність»…
Це проста аксіома:
Ми з тобою ЗАВЖДИ знайомі.Обіцяй, що мене не залишиш,
Обіцяй: полетиш зі мною…
Ти ж почав вже писати вірші…
а я стала уже тобою…
