[b]Я знала, не повинна...
І це моя провинна.[/b]
[i]Не повинна тебе кохати,
Бо ти вітер так само як я:
Ти не будеш любов плекати -
Проте стала УЖЕ твоя…[/i]
[b]Через це я боюся...
Але зовні сміюся…[/b]
[i]Я боюсь – полетиш від мене,
у світи та далекі зорі…
Мо минеться твоє натхнення?
Ну, а серце? А серце стогне…[/i]
[b]Я сьогодні зізнаюся:
Закохалася, захлинаюся![/b]
[i]Я шукала тебе роками,
Серед тисяч мені зустрічних.
Я не спала колись ночами..
Я тебе прочекала «вічність»…
[/i]
[b]Це проста аксіома:
Ми з тобою ЗАВЖДИ знайомі.[/b]
[i]Обіцяй, що мене не залишиш,
Обіцяй: полетиш зі мною…
Ти ж почав вже писати вірші…
а я стала уже тобою…[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459675
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2013
автор: Віталіна Кузьмич