- Я радий тебе бачити, - скажу при зустрічі,
десь на холодній осінній вулиці,
посеред міста, де ми вперше колись зустрілись.
Можливо, ми зустрінемось там, де вперше
поцілунками грілись,
можливо там, де востаннє бачились,
але впевнений - це буде найбільш випадкова зустріч моєї юності,
бо ти завжди приходила у моє бурхливе життя так несподівано,
що там все завмирало і всі коханки та плани про інші міста кудись пропадали – мені здається, я відміняв все саме тому, що з"являлась ти.
Вривалась у нього, наче та брюнетка, у якої я залишався на ніч у Львові,
під нагріту мною ковдру – зовсім несподівано, бо домовлялись, що я спатиму один. Наче простуда посеред літа —
зовсім невчасно.
І коли ми зустрінемось, можливо я буду п’яним,
але скажу, що я радий — брехати тобі буде зайвим.
Скажу, що я ще досі тільки до тебе якісь ніжні почуття відчуваю,
що тільки ти під ранок снишся,
але це буде пошепки та після того, як ми розминемось —
на жаль, я таки скажу, що радий тебе бачити.
Тарас Марищук
