(Із підслуханого)
Цікаве запитання –
Як живу?
Все, звісно, не розкажеш телефоном...
Багряне листя стиха на траву
Вкладає вітер.
Виноградне гроно
Наповнилося соком.
А вночі
Спить голуб на моєму підвіконні.
Сьогодні зранку сіро,
А дощі
Осінні
Колисково-монотонні.
Живу...
Як всі!
Втікаю від проблем
У дивний світ фантазій та ілюзій.
Пишу вірші,
Нових шукаю тем,
Знайомлюся
І маю уже друзів.
Живу...
Радію осені, дощу,
Збираю листя жовте у букети.
Плач́у за все!
І дорого плач́у...
А запитати хочеться: „ А де ти?”
Та я мовчу.
Тамую давній біль
В кутку душі.
Єдиний порятунок
Мовчання золоте.
Як ти посмів?
Навіщо кинув слово – наче трунок
У вир душі?
Ти дуже завинив!
Де взяти сили, щоб простити вкотре?
Життя, що повне гроз, незгод і злив,
Як літо бабине – не тепле і коротке...
Живу...
Як осінь!
То сльоза спаде,
То посміхаюсь,
А бува – радію,
Як бачу чорнобривці де-не-де
На клумбах міста.
І лелію мрію
Голубкою летіти в небеса
Із голубом...
І день отой настане.
Щасливі вогники ще спалахнуть в очах!
У Львові осінь... Зацвіли каштани.
26.09.2013р. Львів
я ні хвилини не роздумувала, дочитала і взяла в обране
осінь у Львові стрічала, але тоді ще не цвіли каштани
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А тепер, в кінці вересня - цвітуть. Дивна картина для спостереження - серед поржавілого, сухого листя ніжно-салатові листочки і біла свічечка цвіту.
Дякую, Анно, що в обране.
Хорошо, что во Львове можно такое подслушать, а в Киеве уже кажись и каштанов не осталось 
Правильно, жизнь прекрасна во всех ее проявлениях. 
