Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Гарно,а я хочу спать.
Прийду на роботу я працею зморена,
Й буду всю ніч працювать..
Сяду вкупочцi тут я і з хворими —
I над панами я пан!
Гляньте, ріднесенькі, я засинаю
Й перед очима туман.
Приймальний чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiй каталочці
Хворий до нас уже мчить…
Небо незмiряне, всипане зорями, —
Що то за божа краса!
Перлами ясними ген між ліжками
Стоїть смерть і коса.
Ми не лякаємось, що нiженьки босiї
Вмочим в холодну росу:
Як швидкої нема,то в трупарню
Сама на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
В морзі — нi вiтру, нi хмар…
От вже здає і легені і серденько,
Високий тиск і жар.
Ти не лякайся, що тут не вилікують
Слабості й хвороби твої:
Недуга поклала всiх, соном окутала, —
Заманила у сіті свої…
Сплять вороги наші, знудженi працею, —
Нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля спання,то за грiх?
Знайомо 
