Ти людина чи ні, признавайся?
Пожинаєш любові плоди?
І від світу в собі не ховайся,
Опусти руки долу і йди.
В тобі паростки сили лишились?
То твори щось – залишиш сліди,
Ми усі в цьому світі хрестились,
І по черзі втікаєм завжди.
Чи ти славиш свою Україну,
Яку кров’ю вмивали діди?
Знай лиш те, що тебе не покину.
Та чи вкриєш мене від біди?