А липова алея за вікном
Нас обіймає ніжно ароматом пряним.
Я забуваюсь полудневим сном
Від спеки, що панує днями.
Стій, перехожий, зупинись!
Навколо світ буяє цвітом!
На мить лиш, але усміхнись!
Ковтни тепла, напийся літом!
Не треба, не шукай світил!
Вони завжди згори, над нами!
Твій пліт пропаде без вітрил!
Не відкладай життя роками!
Стискаю мрію в кулаці.
Долоню здавлює до болю.
Ось щастя у одній руці,
Мов пташка рветься в синь, на волю...
Вдихає серце аромат
Липневих квітів, трав і меду.
Ще буде стільки сліз і втрат,
Ще сотні раз жовтіти клену…