Ти чуєш?
Ти чуєш свій голос
У шумі міста?
Ти малюєш зорі,
Зорі, мов кришталь чисті.
Ти здобуваєш волю,
Мов золотий колос
На панському полі,
Та руки вже кволі,
Й обвуглені кисті.
У пійманця намисті
Різковладного болю
Ти ніяк не відчуєш,
Ти щастя віщуєш,
Що вмерло давно.
Поховали його.
Посмій зважать
На стару мать.
Бо, загубивши свої цілі,
Тут залишилось
Лише плакать -
На могилі -
І не боятись,
Що невмілі
Говорять на землі кругом,
Лепещуть дерзким язиком.