Очі твої то є сіро-зелене свічадо,
Мохом укутані скелі варязьких фіордів.
Місячне марево - з попелом димне волосся
Коротко й гостро острижене зілля на клумбах.
Руки твої ніби гілки гнучкого горіху,
Темні й шорсткі, тихо вп`ялися пальцями в серце.
Ніжно-зневажлива лінія - зімкнені губи,
Вигнена в усмішку - знак архаїчної влади.
Рухи твої - підсвідомий фокстрот ляльковода,
Хочеш Мальвіну, а поруч - лише Галатея.
Годі анданте, заграй вже на нервах віваче.
Витеши серце і вкручуй у тіло гачочки.
Примітка:
анданте - спокійно,
віваче - швидко.
Цікавий твір, гарно написаний
Не згодна з попередніми ораторами - не варто писати тільки про те, що "так".
Варто писати про те, про що пишеться, навіть про політ на Марс (хоч ти туди й не літав)
Fragola відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння) Іноді усвідомлюєш, що так не правильно, а все одно робищ..