Журавлині ключі,
розтинаючи стомлене небо,
Мов провину свою,
наді мною журбу пронесли.
Чути клекіт вночі,
і напевно комусь дуже треба,
Щоб від вічних розлук
ви страждали, мої журавлі.
Ваші тужні пісні,
мов дівочі літа невблаганні,
Вже полинули в даль
і розтанули в синій імлі,
Журавлі-журавлі,
поверніть моє пізнє кохання,
Коли юність мою
вже понесли на сивім крилі.
