Мурашки по шкірі. Ця мелодія. Я закриваю очі…і наче вже не тут…наче я десь на березі моря…чую шум хвиль, чарівну пісню моря…Твій дотик рук, як струм по тілу. Я млію. Ноги підкошуються. Тримай, бо впаду. Впаду, бо не відчуваю землі. Наче я в небі, наче я іду по хмарах. Невагомість. Космос. Зорі. Місяць освітлює мені дорогу. Місяць шепоче мені приємні слова. Я тану, як лід від сонця. Ти моє сонце. Ти чуєш? Твої обійми, такі ніжні як шовк. Подих вітру. Він пестить моє волосся, він плутає його. Твої поцілунки, так солодко горять на моїй шкірі. Жаринки з вогнища. Вогнища, що називається моє серце. Червоні ріки по моєму тілу- признак життя. Життя та кохання. Я затамовую подих. Останні акорди. З ними я повертаюсь на землю. Я вікриваю очі, ти тут, ти поряд. Кохаю.
