Я тебе відвоюю у всіх земель, Фортун коліс,
Бо у мене колиска - ліс і могила - ліс,
Бо торкалася завше землі - лиш одною ступнею,
Бо про тебе пісня моя, я пишаюся нею.
Я тебе відвоюю у всіх часів, у всіх ночей,
Усіх золотих прапорів, усіх мечей,
Я відкину ключа та вижену з ґанку псів,
Я вірніша за смерть, а собаки вірніш поготів.
Я тебе відвоюю у інших всіх - і в єдиної, тої,
Ти не будеш нічий жених, і мене не укриють фатою.
Відніму тебе (о, помовч!) ув останній січі
У того, з котрим Яків стояв уночі.
Та допоки руки тобі не схрести,
О, прокляття! У тебе лишаєшся ти!
Крила мрій твоїх націлено у зеніт,
Бо у тебе колиска - світ й домовина - світ!
